Доброго вечора! Я вже писала про прекрасних Оксану та Ігоря,
а також про їхню безмежну любов. Хто не пам'ятає, то ось: http://ya-veselka.blogspot.com/2015/11/blog-post.html
Так от, тоді вийшло, на мою суб'єктивну думку,
так багато гарних світлин, що я вирішила розділити
їх на 2 частини. Тому що (знов, на мою суб'єктивну думку),
для одного посту вийшло забагато візуальної інформації.
Отже, після прогулянки містом, ми зайшли в помешкання,
яке закохані винаймали, поки перебували у Львові...
Чи варто говорити про ту теплоту і ніжність між цими двома? Думаю,
ви і самі все бачите:) Вони навіть подушками не змогли битись,
щоб раптом ненароком не зробити боляче один одному.
Ото любов!
Доброї ночі! Бажаю усім щирого кохання!
середу, 11 листопада 2015 р.
середу, 4 листопада 2015 р.
Прогулянка 1
Доброго ранку! Нарешті знайшла трохи часу, щоб розказати і показати вам
ще одну зйомку! Я з самого початку дуже хвилювалась. Ще б пак!
Ігор зовсім-зовсім не розуміє української, а я, в свою чергу,
англійської не знаю. Тож, збираючись на зйомку, навіть не уявляла,
що від неї очікувати.)
Ось ми тільки зустрілись.
Погода ще ж до всього така сіра цього дня зробилася. Холодно, дощ січе...
"Ну,- думаю, - ще та буде фотосесія."
Але, як тільки я побачила цих сонячних і позитивних людей, то й моросити
перестало, і тепліше якось... і навіть сонечко час від часу почало
виглядати.Диво!)
А як порозумілись? Та, дуже легко. Знаєте, є такі пари, яким добре разом,
комфортно один з одним. Їм не потрібно казати: "Чуть-чуть вище голову,
візьми її за праву руку, подивись йому пристрасно в очі..." Все сталось
само собою. Ми просто гуляли і гарно проводили час, а фотографувалось
якось само собою)))
До вашої уваги - результат:
Недавно я зрозуміла одну річ. Моє завдання, як фотографа, не тільки "ловити"
моменти, я повинна створювати їх. Такі прохання, як полоскотати один одного, налякати, стрибнути з фонтану, чи обприскати один одного, завжди дають хороший результат. Фото виходять живішими, ще й настрій у всіх піднімається. Це був мій маленький секрет :)
P.S. У цієї історії є продовження. Але для одного допису, думаю, це вже забагато. Тому, кому цікаво, слідкуйте. Скоро, дуже скоро у блозі з'явиться продовження історії Оксани та Ігоря)
ще одну зйомку! Я з самого початку дуже хвилювалась. Ще б пак!
Ігор зовсім-зовсім не розуміє української, а я, в свою чергу,
англійської не знаю. Тож, збираючись на зйомку, навіть не уявляла,
Ось ми тільки зустрілись.
Погода ще ж до всього така сіра цього дня зробилася. Холодно, дощ січе...
"Ну,- думаю, - ще та буде фотосесія."
Але, як тільки я побачила цих сонячних і позитивних людей, то й моросити
перестало, і тепліше якось... і навіть сонечко час від часу почало
виглядати.Диво!)
А як порозумілись? Та, дуже легко. Знаєте, є такі пари, яким добре разом,
комфортно один з одним. Їм не потрібно казати: "Чуть-чуть вище голову,
візьми її за праву руку, подивись йому пристрасно в очі..." Все сталось
само собою. Ми просто гуляли і гарно проводили час, а фотографувалось
якось само собою)))
До вашої уваги - результат:
Недавно я зрозуміла одну річ. Моє завдання, як фотографа, не тільки "ловити"
моменти, я повинна створювати їх. Такі прохання, як полоскотати один одного, налякати, стрибнути з фонтану, чи обприскати один одного, завжди дають хороший результат. Фото виходять живішими, ще й настрій у всіх піднімається. Це був мій маленький секрет :)
P.S. У цієї історії є продовження. Але для одного допису, думаю, це вже забагато. Тому, кому цікаво, слідкуйте. Скоро, дуже скоро у блозі з'явиться продовження історії Оксани та Ігоря)
Підписатися на:
Дописи (Atom)