НАДІЯ

Доброго вечора!
Кожен з нас на щось надіється. Хтось на підвищення зарплати, хтось на видужання, 
на кохання, на краще майбутнє, на завтрашній день... Всі ми чекаємо, що ось-ось 
все буде краще, "от тільки закінчу університет", "як тільки вийду заміж", "як тільки влаштуюсь на роботу"... Особливо під Новий рік. Хочеться думати, що наступний 
рік буде кращим, аніж попередній. 

Я мала щастя стати свідком двох, надія яких особлива. Вони чекають справжнього дива, яке самі ж створили, а саме народження нового життя. 

Ніжність і любов, з якою ці двоє ставляться один до одного варті захоплення. Взаєморозуміння і гармонія, які панують між ними надихають, додають 
оптимізму і надії.

Мені навіть не потрібно було говорити парі, як позувати, вони просто гарно проводили час і насолоджувались один одним. Я повинна була лише зуміти передати ці почуття 
і тепло у фотографіях. Те, що вийшло, з задоволенням і гордістю показую вам!
Приємного перегляду!)

 

КНИЖЕЧКА-АПЕЛЬСИНКА

Привіт-привіт! 
Нарешті можу показати книжечку-апельсинку маленької дівчинки Юстинки!)
Довго вона друкувалась, але вийшла такою ж милою, гарною і веселою, 
як і сама героїня.
Отже, дивимось і милуємось:

ДВА РОКИ

Що таке 2 роки? Два роки, як я займаюсь фотографією; два роки - річниця шлюбу; 
два роки - навчання в коледжі...може бути два роки стажу чи досвіду роботи... 
Якщо так думати, то виходить, що ДВА РОКИ - це досить довго і багато. Але як це, водночас, мало, якщо це твій вік. Всього ДВА РОКИ, як ти народилась, можеш бачити, чути, пізнавати... В тебе ще все попереду, все тільки починається. І це чудово!

Мала гарну нагоду фотографувати уродини двохрічного Гердана. Хлопчика з казковим ім'ям, щасливим поглядом і веселою вдачею.
Якими все ж таки щирими і справжніми є ці діти! Спостерігати за ними - одне задоволення, а фотографувати - справжня насолода.

Ось фотозвіт нашої з Герданом зустрічі:

Банально, та все таки нам  є чому повчитись в цих маленьких чоловічків. Гарно було б, якби очі дорослих так само сяяли:)

Під колір листя2

Продовжуючи тему попереднього допису, хочу всім 
показати і похвалитись моїми конвертиками.  Це ще 
одне моє захоплення, яке, думаю, доповнює фотосправу. 
Я пакую диски з фотосесіями в милі саморобні конверти. 
Спеціально підбираю до кожного з них папір, стрічку...

Ось так виглядає конвертик для фотографій Юстинки
( http://ya-veselka.blogspot.com/2013/11/blog-post_7101.html )

"Під колір осіннього листя" я обирала матеріали на цей раз))
Конвертик вийшов дуже милим і душевним, як і наша 
осіння прогулянка.

 

P.S. Буде ще фотокнига, яка зараз ще в друці. Чекаю-недочекаюсь, 
коли нарешті її побачу, ну і, звичайно, обов'язково покажу вам.

Під колір листя

Привіт! День видався сонячним і теплим, тому я йшла на фотосесію з піднесеним, навіть святковим настроєм. Купила кульок під колір осіннього листя і всілась чекати мою сьогоднішню модель.

А ось і наша красуня! Дуже люблю фотографувати дітей. Вони ще не навчились лицемірити. Вони не слухають, коли я їм кажу зробити веселий, чи серйозний вираз обличчя. Вони щирі. Жодна доросла модель не здатна показувати таку безпосередність і справжність.

Ось таке щире неодобрення вибраної мною галявинки:)

Це ще один протест - не пам'ятаю, що цього разу було не так. Але я дивуюсь і захоплююсь впертістю і твердим характером п'ятирічної (!) дівчинки. Вона чітко знає, чого хоче, вона розуміє, що є головною і не поступається мені навіть в дрібничках. Прийшлось домовлятись:) За одну фотографію, яку я зроблю так, як хочу, потрібно зробити кілька за бажанням Юстинки.

Домовившись, і працювати стало легше, і веселіше (нам обом). Дівчинка охоче позувала, а я ловила моменти і раділа такому живописному дню, намагаючись відтворити його теплоту і  сонячність, а також характер і красу маленького тирана:)
До кінця фотосесії ми стали майже подругами.

Мить...

З кожною новою фотосесією я стала помічати, якими щирими і справжніми люди виглядають на фотографіях. Відкидається все зайве і залишається лише мить. Мить, яку я вибираю. Вона стає особливою, бо на неї дивляться знову і знову, вона викликає що разу нові емоції в різних людей. Якось дуже тішить, що я можу вибирати цей особливий момент. Це робить моє хобі таким особливим і, навіть, казковим.

В 3 роки дитина каже: "Мамо, ти найкраща!"

В 7 років дитина каже: "Мамо, я тебе люблю!"

В 10 років дитина каже: "Мамо, я тебе обожнюю!"

В 15 років дитина каже: "Мамо, заткнись!"

В 20 років дитина каже: "Мамо, хочу жити окремо!" 

В 30 років дитина каже: "Мамо, потрібна твоя допомога!"

В 40 років дитина каже: "Мамо, потрібна твоя порада!"

В 50 років дитина каже: "Мамо, я сумую за тобою!"

В 70 років дитина каже: "Мамо, я б все віддала, щоб тебе ще раз побачити!"

 

Момент на фото справді особливий. Бабуся дає маленьку ікону своїй внучці. Старенька з такою любов'ю дивилась на наречену і з таким запалом щось шептала на вухо, що, здавалось, це її останній шанс дати дитині пораду.
Я тоді згадала, що ніколи серйозно не сприймала слів своєї бабусі. Цікаво, а яка її порада була останньою...? Не знаю.(