ще одну зйомку! Я з самого початку дуже хвилювалась. Ще б пак!
Ігор зовсім-зовсім не розуміє української, а я, в свою чергу,
англійської не знаю. Тож, збираючись на зйомку, навіть не уявляла,
Ось ми тільки зустрілись.
Погода ще ж до всього така сіра цього дня зробилася. Холодно, дощ січе...
"Ну,- думаю, - ще та буде фотосесія."
Але, як тільки я побачила цих сонячних і позитивних людей, то й моросити
перестало, і тепліше якось... і навіть сонечко час від часу почало
виглядати.Диво!)
А як порозумілись? Та, дуже легко. Знаєте, є такі пари, яким добре разом,
комфортно один з одним. Їм не потрібно казати: "Чуть-чуть вище голову,
візьми її за праву руку, подивись йому пристрасно в очі..." Все сталось
само собою. Ми просто гуляли і гарно проводили час, а фотографувалось
якось само собою)))
До вашої уваги - результат:
Недавно я зрозуміла одну річ. Моє завдання, як фотографа, не тільки "ловити"
моменти, я повинна створювати їх. Такі прохання, як полоскотати один одного, налякати, стрибнути з фонтану, чи обприскати один одного, завжди дають хороший результат. Фото виходять живішими, ще й настрій у всіх піднімається. Це був мій маленький секрет :)
P.S. У цієї історії є продовження. Але для одного допису, думаю, це вже забагато. Тому, кому цікаво, слідкуйте. Скоро, дуже скоро у блозі з'явиться продовження історії Оксани та Ігоря)
Немає коментарів:
Дописати коментар